Не впевнений, що комусь буде цікаво поринути в цю атмосферу та і я не зможу її передати; якщо ти це зрозумієш, то це значить, що й сам-(а) відчуваєш таке.
Річ про відмову від обов’язків на день-два, покинення мережі та відвідування місць де ніколи не бував-(ала).
Судячи з терміну це не подорож в іншу країну, бюджет для цього теж мізерний; річ про поїздку в щось забуте, покинуте, від чого віє дискомфортом та пустотою.
В мережі можна відшукати покинуті села поряд з маленькими містами, знаходячись в них, проймаєшся якоюсь особливою локальною атмосферою.
Самі міста це лише точка на маршруті, найбільше часу потрібно провести саме в походеньках лісом, лісостепом, вздовж залізничних колій чи старих кар’єрів, в процесі розглядаючи рослини, та збираючи цікаві екземпляри.
З собою потрібно мати мінімум речей, максимально обмежитися від мережі. Звісно телефон потрібно взяти, аби хоча б слідкувати за часом.
Під час такої прогулянки можна добре та довго подумати на різні теми.
Я такого ніколи не робив та хочу спробувати. Я не знаю значення вислову “вийти із зони комфорту”, та чисто інтуїтивно мені здається що він добре характеризує мій задум.
Таке заняття сподобається не кожному, навіть мені може не сподобатися, можливо я просто сильно романтизую щось нудне.
В будь-якому випадку потрібно дочекатися наступної осені; це пора року коли зникають змії, а в повітрі віє атмосфера від якої хочеться вкутатися в плед та пити теплий чай з малиною.
Власне через рік спробую це на собі та опишу як воно; після цього в позитивному випадку можна запросити друзів, якщо хм стане до вподоби настільки дивна ідея; вище згаданий чай стане ідеальним каталізатором цікавих розмов посеред поля.
Сказати чесно… Відчуваю певний крінж щодо цієї ідеї та його не достатньо щоб видалити мною написане.